Історіична довідка

Народицький район утворено в 1923 році На території сучасних Народич люди жили в сиву давнину. Про це свідчать археологічні розкопки, проведені на його околицях у 1925-21 рр. Відома стоянка самого початку раннього неоліту в долині р. Жерев. Вона розташована на одній з піщаних дюн в урочищі Піщаному. Досліджено також два могильника доби бронзи і кургани часів Київської Русі.

З древньої історії 946 року відомо, що річкою Уж, понад Народичами, пливли бойові лодії Князя Ігоря та княгині Ольги до Іскоростеня за оброком. Перша письмова згадка про Народичі датується 1545 роком, коли вони були приписані до Овруцького замку. На користь останнього селяни платили подушний податок грошима і медом. Це підтверджує: по-перше, акт складений при Овруцькому старості Юсифі Халецькому, який в інших документах згадується між 1544-1552 р.; по-друге, в 1545 р. Сігізмунд Август спорядив комісію для перевірки стану всіх українських земель. Там сказано, що вперше згадувалося селище Народичі. Після Люблінської унії 1569 р. Народичі, як і інші населені пункти Правобережної України відійшли до Шляхетської Польщі.

У 1639 р. польський король Владислав IV подарував Народичі з усіма людьми та землями брацлавському полковнику С. Потоцькому.

У 1651 р. жителі Народич спалили маєток Потоцьких. На території м. Народич діяли полковники: К. Лончинський, К. Тишкевич, К. Ласка.

У 1685 р. Народичі стали волосним містечком.

У XVIII ст. Народичі охопив гайдамацький рух.

В 1793, внаслідок II поділу Польщі, волинські землі з Народичами перейшли до Росії. У XVIII ст. м. Народичі відіграє значну роль в економічному розвитку Овруцького повіту. За даними 1853 р. 2 вересня в Народичах відбулася пожежа, внаслідок якої згоріло 5 шкіряних заводів, 13 крамниць, одна школа.